До Всесвітнього дня поезії

 У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня, який вперше святкувався в Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

 "Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу". 

 Всесвітній день поезії дає можливість ширше заявити про себе молодим поетам, що відроджують одвічну традицію «живого поетичного слова».

 Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню в засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям. До вашої уваги презентація нового твору лауреата 53-го міськрайонного конкурсу «Поетична весна Лубенщини», учениці 10-А класу Лазоренко Яни та вірш юної поетеси Шишенко Марини (8-Б), яка робить перші кроки в  поетичному мистецтві.

Успішні люди

Успішні люди - в щасливих мріях.

У силі волі, в меті, у діях.

Усмі́шка сонячна кожен ранок,

Вчорашній сум проковтнув світанок.

Таких людей зустрічає вдома

Сім’я улюблена, а не втома.

Жага до цілі в серцевих м’язах,

Надія квітне в раптових фразах.

Успішні люди, якщо здорові,

Якщо гранатовий сік у крові,

Якщо щоранку знайдуть причину,

Щоб встать й піднятися на вершину.

Успішні, коли́ є з ким випить кави,

Коли є підтримка в життєвих справах.

Успішний, якщо ти смієшся щиро,

В життя не бажаєш внести корективи,

Якщо в свою зірку не втратив віри,

І досі розправлені твої крила,

А тво́ї молитви почув Всевишній…

Якщо щасливий, то ти успішний.

Я. Лазоренко.

Збережімо мову солов’їну

Я в колисці, мов у човнику, пливу,

Чую пісню ніжну, лагідну, живу.

Мені ненька колискову ту співа,

Завжди в пам’яті і серці ті слова.

Рушничок матуся вишила мені

Чорнобривці та фіалки весняні.

Й лине всюди голос чистий, мов кришталь –

Моя мова солов’їна ллється вдаль.

Я зростаю і вплітаю знов і знов

В свою долю щиру дружбу і любов.

В тім мереживі знаходжу я слова,

Де і радість, де і щастя, і дива!

Час лебедиком сріблястим все летить

І не стримати його, не зупинить.

Та крізь лет той повз століття і світи

Рідну мову нам потрібно зберегти!!!

М.Шишенко.

А маленька поетеса, учениця 2-А класу Геращенко Поліна написала вірш про те, що бачить сьогодні навколо.

І знову зима

Ще сумна пора в природі:
Сплять дерева,спить трава,
Спить усе.А на городі
Лише купкою дрова,
Що завезли ми для груби
Й носим зараз у дровник.
Від морозу мерзнуть губи
І під шубку він проник.
Та мене він не лякає.
Якщо добре потруджусь,
Він від мене утікає -
І я весело сміюсь,
Та в зими прошу: "Будь ласка,
Щедро землю снігом вкрий,
Щоб навколо стала казка,
Біла казка світлих мрій.
П.Геращенко

Адміністрація школи