У липні 2015 року
15 учнів нашої школи (8-11 класи), які відвідують міський туристичний гурток «Валтекс», на чолі
з Полонським М.М. та Біланом Р.О. здійснили похід у Карпати. 5 липня провели
екскурсію центром Києва, а вже наступного дня розпочали 90-кілометровий піший
похід горами. Перша зупинка була у Манявському скиті, де за легендою похований
гетьман І. Виговський. А потім – Манявський водоспад висотою 20 м. – один із
найбільших в Україні. Учасники походу долали гірські річки підвісними мостами,
колодами а іноді просто стрибаючи з каменя на камінь. Були круті підйоми та спуски, піднімались на вершини гір Велика Сивуля (1836 м., найвища гора масиву Горган, розташована в Івано-Франківській області на вододілі верхів'їв річок Лімниці та Бистриці Солотвинської) та Молода (1723м.)
по каменях, які називають греготи
(великі) та цикоти (менші), що грали під ногами й осипалися. Ішли і під
палючим сонцем і під холодним дощем: спускаючись із гори Молодої спочатку
зайшли в хмару і йшли в густому тумані, а коли зійшли ще нижче, то ця ж хмара
полила рясним дощем. Тим приємніше було
погрітися біля вогнища у колі друзів. Найулюбленішими в усіх були траверсні
стежки лісом: підйом невисокий, ступати по хвої м’яко, над головою шумлять тиси
та смереки, а навколо – справжнє царство мохів та папоротнику.
У горах починаєш розуміти важливість таких речей як вода, вогонь, вірний друг і сила духу, бо дівчата на гору виходили іноді зовсім без сил. Але ж яка краса була навколо: гори, полонини й провалля, річки з дерев’яними перекатами для форелі, екзотичні для нас дерева й кущі, дивовижні рослинні композиції в альпійській зоні (на висоті більше 1500 м.), гриби прямо на стежці. Вдосталь наїлися суниці та чорниці, навіть заварювали чай із останньої. Усе було для нас незвичайним і новим: будинки на горах, мова гуцулів, навіть корови з пухнастими вухами і дзвіночками на шиях.
Кінцевою точкою походу стало високогірне озеро Синевир із каменем посередині. Усі гори, озера, притулки та скити оповиті легендами. Лисак К. записувала їх для наукової роботи, а Кваша Д. вивчав лишайники, збирав їх для гербарію та виконував певні заміри, щоб продовжити своє дослідження. Так що літо літом, але діти не переставали вчитися, тим більше, що див довкола було безліч.
І на закінчення подорожі був цілий день у Львові з його музеями, храмами, кам’яницями і, звичайно ж, кавою та шоколадом. Навіть дощ не зіпсував настрою і не змив радості від побаченого. Такі канікули точно не забудуться!
ЗД з ВР Огарьова Л.М.
