Дівчина-весна
Мене манив п’янкий той аромат,
Що із собою принесла вона.
І хто це був? Не треба і питати.
Ця дівчина із іменем Весна.
Усюди ж бо вона, де не ступала,
Завжди лишала невеличкий слід:
Тут з пролісочків килим розіслала,
Там у калюжах розтопила лід.
Ви знаєте, яка вона є гарна?
Ви зможете красу ту уявить?
Серед людей шукати її марно.
Її збагнути треба… Зрозуміть…
Вадим Коломієць, 11-А.
Мамина колискова
Пам’ятаю, ще зовсім малою,
Кобзаря мені мати читала,
Оченята сльозами вмивались,
Та причини тому я не знала…
Тільки в грудях дитячих серденько,
Наче злякана пташка тремтіло,
Затаївшись собі біля неньки,
Мало що я тоді розуміла.
Прислухалась до рідної мови,
Намагалась збагнути ті рими,
Чарувала мене колискова,
Та Шевченкова мудрість незрима!
Олександра Обмок, 11-Б
Двобій життя
Двобій життя, як вогонь від іскри –
То запалає, то трохи стихне,
То затремтить, то розправить плечі.
Тихо шепоче якісь дивні речі
Двобій життя, як потік ріки –
То зупиниться, то летять роки,
То заклекоче, як дивний дзвін,
То чути гомін нових провин.
Двобій життя, як бурхливе море –
То ніжний бриз, то хвилі, як гори.
То, як дитя, засне в колисці,
То розпочне диво- грай барвистий.
Двобій життя, як солодкий мед,
Пишний, як розкіш дорогих карет,
Духмяний, як із акації цвіт.
Умитий росою з вербових віт.
Двобій життя, як брехня і правда,
Немовби чорна і червона карта,
Неначе клавіші фортеп’яно.
Коли не пізно, але й не рано.
Яна Лазаренко,8-Б.
Немає коментарів:
Дописати коментар