Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко.
До вашої уваги подаються поезії юної поетеси Семенової Ярослави, учениці 2-Б класу.
Лагідне сонце,
Жовті поля,
Крик журавля
Десь почувся здаля.
Ґрона калини,
Шепіт дібров -
Це гарне місце
Для добрих розмов.
Гори і ріки,
Спів солов’я –
Це Батьківщина,
Моя це земля.
Школа
Залюбки ходжу до школи,
Не спізнюсь у клас ніколи,
Я біжу туди щодня,
Щоб отримати знання.
Старанно портфель збираю,
Книги, зошити вкладаю
І щоденник неодмінно,
Щоб учитись на «відмінно»!
Школа, ніби другий дім,
Затишно й привітно в нім.
Нові друзі, сподівання –
Це цікавий світ навчання.
Осінь
Осінь - чарівниця швидко наступила,
Всі ліси й діброви кольори змінили.
Жовтії берізки та багряні клени,
Лиш верба й калина ще стоять зелені.
Птахи відлітають у краї далекі,
Помахав з журбою нам крилом лелека.
Сонечко ласкаве з хмарки виглядає,
Ніби ясно світить – та тепла немає.
Золотава осінь всіх зачарувала,
Білочка руденька запаси збирала.
Осінь-чарівницю всі люди чекають,
Хай деньки погожі довше не минають…
Немає коментарів:
Дописати коментар