ШКОЛІ
З календаря сторінка давня -
Життя мого ясний сонет:
Дзвінка прощального ридання
Бузку кипучий фіолет.
І ластівок грайливі кола,
І сонця хлюпіт у шибки,
Й останній раз подвір'ям школи
Проходим ми - випускники.
Манливі мрії на помості
Сплели вервечку довгих літ,
І на поріг шкільний хоч в гості
Нас відпустить не хоче світ.
Де сміх стриба через скакалку,
Де вікна стережуть м'яча,
Де казка бродить дивом змалку
І ранком вчителька стріча.
Де урочиста ходить тиша
Короткого уроку мить,
Де пера слово перше пишуть -
І чуть, як муха пролетить,
Де явір прихиля хмаринку
Під пензлем впертої руки,
Де котить срібні намистинки
Дзвінок закличний крізь роки.
І хай подвір'я інше стало,
І школа вже нова, зате
Тут світлі спогади сховало
Дитинство наше золоте.
І завмирає знову серце,
Хоч ми давно уже не ті,
Та школа - сонячне озерце -
Нам теплим променем в житті.
УСІМ МОЇМ ВИПУСКНИКАМ
Ну що ж, школярики, прощайте
(Слова мої тут замалі),
Частіше тільки приїжджайте
У місто ваше на Сулі.
Воно довіку буде сниться,
І від весни і до весни
На вас чекатиме столиця
Дитинства вашого - Лубни.
Й коли романтика вишнева
Покличе вас в краї чужі,
Травинка з двору споришева
Вам залоскоче у душі.
Тоді згадаєте в завіях
І в смутку, що не обмине,
Сльозинку мамину на віях,
І рідну школу, і мене.
ВИЦВІТ НАЦІЇ
Коли дні, що уже й не второпати,
Мов дощем по осінній ріллі,
Я дивлюся: ой скільки ж в вас клопоту,
Вчителі ви мої, вчителі...
Осідає ошатно прикрасою
Літо бабине в вас на плечі,
Безквартирний прошарку між класами,
Світлих дум і добра сіячі.
Діла-ділечка - й не перемножити -
І сьогодні, як вчора й торік!
Скільки літ ваших втоплено в зошитах
У комп'ютерно - сотовий вік!
Ото вам і Парижі, й Венеції -
Череда й картопляні грядки!
Вицвіт нації - інтелегенція,
України святі служаки.
Ольга Іванівна Хало, колишня вчителька української мови та літератури ЗОШ №2, член Національної спілки письменників України та Полтавської обласної організації НСПУ.
Немає коментарів:
Дописати коментар